Сьогодні митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр прокоментував петицію на сайті Київської міської ради щодо передачі споруд Києво-Печерської лаври з юрисдикції Української Православної Церкви до Київського Патріархату, яку підписали понад 13 тисяч киян. Запис про це опублікований на сторінці митрополита Олександра у мережі Фейсбук.
Наводимо повністю текст коментаря:
Понад 13 тисяч киян підписали петицію про передачу . І це — сумна новина для УПЦ, бо стає очевидним, що частина українського суспільства сьогодні не довіряє нашій Церкві, вважаючи її інструментом політичного впливу сусідньої держави.
Проте ще сумнішою виглядала б сьогодні інша новина: про те, що українська державна влада погодилася на перегляд існуючого юрисдикційного статусу Лаври. Як людина, схильна до аналітичного мислення, я далекий від того, щоб ідеалізувати окремі церковні інституції та особистостей. Однак із цієї ж причини я не можу закривати очі й на інше: останнім часом наші ура-патріоти створюють для держави не менше проблем, ніж ті, кого вони називають «малоросами» та «зрадниками» національної ідеї.
Не сперечаюся — клірики УПЦ часом самі надають реальні приводи для спокус. Серед нас є чимало українських патріотів. Та є, на жаль, і ті, хто відмовляється відспівувати наших убитих на бойовищі воїнів, підміняє проповідь Євангелія політичною агітацією, зневажає українську культуру та самобутню релігійну традицію.
Ми живемо в інформаційному світі, де ціна слова та жесту істотно зросла. Історія Церкви завжди рясніла не лише святістю, а й негараздами, неладами, нешляхетними вчинками священиків та ієрархів. Проте ніколи ще Церква не існувала в ситуації, коли злий, нешляхетний або хамський вчинок однієї людини моментально ставав відомим усім. Чи до кінця усвідомлює це сьогодні духовенство? На жаль, я не можу позитивно відповісти на це питання. Та не демонізуймо окрему соціальну групу. Так, серед духовенства, на жаль, є хами та зрадники. Проте чи можна сказати, що сучасна УПЦ – це, так би мовити, епіцентр хамства та зради? Мені згадується сумна цифра. Як свого часу повідомив голова Служби безпеки України Василь Грицак, 1372 працівники нашої спецслужби зрадили присязі й залишилися на тимчасово окупованих територіях Криму, Луганської та Донецької областей. Вдумаймося в цю цифру: одна тисяча триста сімдесят два зрадники серед працівників СБУ, яка покликана захищати національні інтереси нашої держави. А тепер скажіть мені: хіба серед священства УПЦ знайшлася аналогічна кількість зрадників України, які б сьогодні систематично сприяли сепаратистам?
Наш клір далекий від ідеалу. І мені, людині, яку батьки та блаженноспочилий Митрополит Володимир виховали в дусі українського патріотизму, часто соромно за вчинки та слова моїх братів по вірі. Проте не можна робити вигляд, що ситуація в УПЦ радикально відрізняється від загальної ситуації в українському суспільстві. Ми не ідеальні. У нас є проблеми, і ці проблеми не можна ігнорувати. Та УПЦ не варто перетворювати на суспільного «ізгоя», а публічно, без “наїздів” вказувати на помилки і в дусі християнського терпіння і правил суспільного життя і існуючого законодавства вимагати виправлення. Так само не варто і закривати очі на недоліки кліру. Аби ситуація змінилася, потрібне уважне (і за необхідності критичне) ставлення громадянського суспільства до проблем церковного життя. Проте це ставлення має бути об’єктивним, а критика — аргументованою.
Ми живемо у складний час і просто не маємо права на суто емоційні реакції. Військовий конфлікт на сході України ще не завершився. Остаточної злагоди у суспільстві ще немає. Економічні та інші ресурси тиску на Україну з боку сусідньої держави ще не вичерпано. То чи варто сьогодні, коли недруги України чекають на наші помилки, провокувати новий — міжконфесійний – конфлікт? А про нього вже говорилося не раз!
Я добре пам’ятаю, як у ніч проти 23 лютого 2014 р. ми, представники УПЦ, разом з нинішнім Президентом України, а тоді народним депутатом Петром Порошенком зупинили біля стін Києво-Печерської лаври самооборону Майдану. Крім ієрархів, духовенства та вірних УПЦ біля стін Лаври тої ночі були присутні і помірковані представники Київського Патріархату. Спільними зусиллями нам вдалося тоді запобігти можливий конфлікт. А те, що російські імперські кола тоді активно шукали нагоди для виправдання масштабного втручання в Україну, є загальновідомим. Прикметним є й інше. Хоча ніякого «штурму» Лаври «бойовиками з Майдану» не відбулося, деякі російські ЗМІ усе ж таки «заздалегідь» поширили інформацію, що Лавру «захоплено».
Провокатори є з різних сторін і імена їх відомі. Хоч цілі в них різні, та батько один – диявол.
Минуло майже два роки. Проте до остаточної стабілізації політичної ситуації ще далеко. Тому мені важко сприймати нові спроби переглянути нинішній статус Києво-Печерської лаври інакше як вільну або невільну провокацію. Чим може скінчитися така провокація? Наведу позицію з цього приводу чинного Голови Державного департаменту у справах релігій і національностей А.В. Юраша: «Можна лише уявити, якщо навіть теоретично хтось спробує змінити належність Києво-Печерської Лаври — це викличе міжнародний скандал, який використає Росія. З огляду на її методи ведення зовнішньої політики, вона може навіть увести в столицю свої війська, щоб захистити вірян своєї церкви».
Хай береже нас всіх Господь!
То все є добре, але Владика Олександр чи то навмисно, чи ні, умовчує про той факт, що українське патріотичне духовенство в УПЦ МП зараз знаходиться у меншості. Ситуація на Сході зовсім катастрофічна. Там УПЦ МП свідомо стала на бік окупантів. Наведу лише один приклад. Неодноразово помічав, що духовенство Горлівської єпархії на контрольованій Україною території, за Богослужінням використовує змінений варіант прохання Великої єктенії. Замість “О богохранимой стране нашей, властех и воинстве ея” – ” О богохранимой стране нашей и боголюбивом народе ея”. Тобто духовенство, явно з благословення правлячого архієрея, не молиться ані за владу України, ані за воїнів України. Тим самим вони свідомо ставлять себе в ряди окупантів. Я вже не кажу про численні приватні факти ДееНеРії духовенства УПЦ МП. Це все свідчить ще раз про катастрофічну потребу в Помісній Церкві, без підпорядкування Москві та її біснуватим “священнослужителям”.
К сожалению, и в Киеве есть монастыри, где не поминается власть и воинство. Кроме того, есть значительные сомнения касательно того, за какую страну у нас моляться:
Наша Церковь молится об избавлении от междоусобной брани. Но почему-то осторожно пропускает прошение об избавлении от нашествия иноплеменников? Означает ли это, что присутствие «иноплеменников» не признаётся? Но уже даже министр иностранных дел РФ Лавров заявлял, что «ни для кого не секрет, что на востоке Украины воюют добровольцы с России». Среди таких «добровольцев» оказываются и регулярные войска РФ, и боевики-чеченцы, которые бравируют пред объективами и с криками «Аллах акбар» обстреливают позиции украинских войск из всевозможного оружия. Если мы продолжаем такое называть междоусобной бранью, то в пределах какой страны мы её подразумеваем: Украины? Советского Союза? или Российской империи?
Тогда какую страну мы подразумеваем, когда на ектинии поминаются «страна, власти, воинство и народ ея»? Если всё то, что происходит на Донбассе, продолжать называть междоусобной бранью, то уж точно страна, за которую молится наша Церковь, это никак не Украина.
У Спасо-Преображенському соборі ми молимося “за Богом бережену державу нашу Україну, владу, військо та боголюбивий народ її”.
Мені це відомо. Регулярно дивлюсь відео з вашого собору. Як би не ваша парафія на чолі з Владикою Олександром, можна було б сміливо відносити УПЦ МП до остаточно ворожих Україні структур. Мабуть завдяки вам Господь ще не стер з лиця землі попів-ДееНеРівців. Можна сказати, що ви та небагато таких як ви, сьогодні рятуєте всю Церкву. Дякую вам за це!
Це дiйсно так! Низький уклiн вам за це!
Все церкви,лавры,монастыри и приходы на просторах Украины должны быть в УПЦ КП. И никакой гундяев не окажет влияние на взгляды украинцев. Тогда и будет все по совести.
Владыка, (…) Вы прекрасно знаете, что Церковь считает АТО гражданской войной, и каждый день, на литургии мы молимся о прекращении этой гражданской войны. Но отпеваем погибших с обеих сторон, не зависимости от их политических убеждений.
Вы бы лучше рассказывали людям об истинной сущности Иуды-Денисенко, о том, что раскольники это не Церковь. О том, что их действия можно квалифицировать как мошеннические, когда обманным путем они выдают себя за священнослужителей, не являясь ими на самом деле, и таким образом присваивают себе пожертвования христиан. Вам бы лучше заняться разъяснением людям учения о Церкви Христовой (…)
(відредаговано модератором)
Какая гражданская война, о.Иоанн? Окститесь! Гражданская война – это междоусобица. А на Донбассе народ Украины воюет с кучей отребья из РФ. Из ДРУГОЙ страны. Плюс куча своего отребья. Наркоманы, алкоголики, дегенераты. Потомки тех, кто уничтожал цвет Российской Империи после 1917-го и после был завезён на Донбасс взамен уморенных голодом представителей коренного населения.
Нет гражданской войны. Есть агрессия чуждого нам (украинцам) по менталитету, культуре и традициям государства. Есть бесноватый лидер этого Мордора, ещё в 2008 заявлявшего о “несуществовании” Украины.
Впрочем, Ваша о. Иоанн, позиция, только подтверждает то, о чём я писал в первом своём комментарии.
Родной мой, Сергей! Россия принимает участие в гражданской войне на Украине в качестве третьей стороны. Как СССР и Германия принимали участие в гражданской войне в Испании. В любой гражданской войне стороны прибегают к помощи третьих сторон.
Недавно СБУ опубликовало отчет о том, что ими зафиксировано около 60 российских военных принимавших участие в военном конфликте на Украине. Никто еще не дал ни одного доказательства присутствия российских регулярных войск на Востоке Украины, хотя Наливайченко постоянно грозиться это сделать. Россия закачала сюда технику и прислала своих военных специалистов. Если бы российская армия принимала участие в этом конфликте, то она раздолбала наши доблестные ВСУ в течении недели одними авиа-ударами. Это вам по лживому укро.ТВ вешают лапшу на уши о том, что там идет война с Россией.
Я общаюсь со многими людьми на Востоке Украины, они терпеть не могут все украинское. Они не понимают, почему наши ВСУ применяли грады и смерчи по их населенным пунктам. Ведь эти установки (а смерчей у сепаров вообще не было) работают только по площадям, т.е. из них не попадешь точно, как из танка или орудия, по терротистам. Вот и бывший губернатор Луганской обл. Москаль в эфире 1+1 сказал, что люди на Востоке Украины не считают нас за своих. Вы лучше меньше смотрите лживые укро.СМИ Коломойского и т.д..Которые не перестают врать о том, что это сепары сами себя обстрливают и т.д.. Люди там не дураки все прекрасно знают, кто куда и зачем стреляет.
И последнее: практически во всех храмах канонической Церкви, на каждой литургии, читается молитва о прекращении гражданского противостояния в Украине. Конкретно там есть такие слова: “Господи, призри с высоты и виждь, како враждуют людие земли нашея и замышляют друг на друга суетное и злобное… и т.д.”. Если нужно я приведу здесь весь текст молитвы.
В Украине нет гражданского противостояния. Есть бунт дегенератов, поддерживаемый терроРоссией. Я просто знаю, КТО у нас поддерживает “днр”. Оторопь берёт…