У другу підготовчу до Великого Посту Неділю за Божественною Літургією ми чуємо притчу Спасителя про милосердного і великодушного отця та двох його синів. Один з них – молодший – якогось часу витребував у батька свою частину спадку й розтринькав її на втіхи. А старший залишився з батьком і роками зберігав йому послух. Геть зубожілий молодший син вирішив повернутися додому. «Батьку! – звернувся він до старого. – Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх». Але милосердний батько керується не справедливістю, а любов’ю. Марнотратця поновлюють у правах, а його брат, котрий увесь цей час сумлінно перебував у батьківському послуху, тепер не знає, що й думати. Йому здається, що вчинок отця неначе зрівняв братів гріх і його доброчинне життя…
Проповідь митрополита Олександра у Неділю про блудного сина
Прокоментуй!
