Сьогодні нам важко зрозуміти, як напружено чекало людство на слова, що їх Архангел Гавриїл промовив Пресвятій Діві: «Радуйся, Благодатна! Господь з тобою». Благовіщення, Богоявлення, Різдво, Обрізання, Стрітення… Більшість цих свят у візантійській традиції називали «митрополією» або «главою» всіх свят. Здавалося б, усі ці свята і події «синонімічно» передають одну й ту саму істину: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1, 14). Та спробуймо забути, що після Благовіщення настануть Різдво та Богоявлення. Забудьмо, що ми святкували Благовіщення і в минулому літургійному році. Спробуймо сьогодні вслухатися у Божу звістку про пришестя Христа так, ніби чуємо її вперше і востаннє.
