19 січня — свято Богоявлення, Хрещення Господнього, або Водохреща, одне з найголовніших у Православній Церкві. Цього дня молитовно згадується подія хрещення Ісуса Христа у Йордані від Іоанна Хрестителя та освячується вода. Ця Богоявленська, або Хрещенська вода називається також “великою Агіасмою” – тобто великою святинею. Її зберігають протягом року та використовують для пиття та освячення житла та будь-яких речей.
.jpeg)
Різдво Христове… Таке приємне, родинне свято. Запах ялинки, клопіт про подарунки, святвечір… Чи завжди пам’ятаємо, що справжня ціль свята — сьогоднішня зустріч Бога і людини? Син Божий став Сином людським, для того щоб і ми ставали синами Божими.
Про життя святого Миколая збереглося небагато історичних відомостей, проте його шанують в усіх християнських країнах. Святий, який став прообразом Санта Клауса та Діда Мороза, відомий також під іменами Міклаш, Йолупукі, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель та Сінтер Клаас. Своїм патроном його вважають не тільки в італійському місті Барі, де перебувають мощі святого, а й у європейському Амстердамі та колумбійському Барранкільї.
Найкращий доказ святості — визнання люблячого серця. Саме за любов, звернену до всіх без винятку, шанують та люблять святого Миколая. Справжня любов викликає любов у відповідь. Continue reading
19 листопада 2011 року на горі Високий Верх (висота 1176 метрів над рівнем моря), що знаходиться на території Росохацької сільської ради Сколівського району Львівської області, відкрито та освячено храм пророка Іллі за участі представників місцевих органів влади, духовенства та громади. Храм зведений у 2009-2011 роках з благословення монахів Святої гори Афон коштом та стараннями ктитора Спасо-Преображенського собору Ігоря Лисова.
Ігор Лисов, ктитор храму (19 листопада, гора Високий Верх):
− Шановні святі отці, шановна громадо! Сьогодні для мене дуже святковий день, адже ще одна зіронька запалала на небосхилі − з’явився храм пророка Іллі. Дійсно, я дуже полюбив цей край, і приїжджаю сюди вже понад 10 років, де живуть такі гарні люди. Дуже вдячний Володимиру Миколайовичу Мельникову за те, що ми знайшли з ним спільне порозуміння. Чесно кажучи, коли я приїжджаю до вас, то відчуваю себе, як вдома.
Почути справжній малиновий дзвін мешканці Теремків, що в Києві, зможуть вже до кінця 2011 року. Дзвіниця на 54 дзвони невдовзі доповнить храм Преображення Господнього. Втілювач цього архітектурного задуму – ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» за підтримки почесного президента компанії, народного депутата Ігоря Лисова. На рахунку забудовника та інвестора це вже не перша духовна справа. Дзвони ж для майбутньої дзвіниці привезуть аж з самісінької Голландії.
За словами генерального директора «Ліко-Холдінгу» Валерія Куделі, традицію замовляти дзвони у фламандських майстрів започаткував ще Петро Перший. До речі, дзвін «малиновий» – значить, з міста Малина, що у Бельгії. Саме тут ще в сімнадцятому столітті виник європейський центр дзвінолиття. Традиції та уміння малинських майстрів сучасні фламандці підтримують і примножують. Continue reading
24 квітня найбільше християнське свято – Воскресіння Христове, або Пасха. Цього дня святкують перемогу Ісуса Христа над пеклом та смертю. За словами апостола Павла, воскресіння Христове – головна подія, що лягла в основу християнства.
Настав Великий піст – час, коли багато православних згадують про те, що вони християни, а раз так – ідуть до сповіді. Навантаження на священиків у ці дні, як правило, зростає колосально й особливо збільшується на Страсній седмиці. Чого тільки не доводиться вислухувати духовенству в ці дні!
Для одних сповідь – проста формальність, вони знають, що раз на рік її треба проходити, і не надто переймаються тим, щоб покаяння виражалося в самому житті, а не тільки в словах. ?Пробитися? до душі таких людей буває дуже важко. Людина впевнена, що робить все правильно, ?як належить?, а виходить, і благовоління Бога їй як би ?гарантоване?. Такі, що сповідаються найчастіше промовляють шаблонний набір фраз: ?грішна всім: словом, ділом, помислом?, а як почнеш розпитувати докладніше, то виявляється, що ніяких реальних гріхів за собою людина не бачить. А якщо й називає щось, то починає з порушення посту, сидіння перед телевізором, використання косметики чи носіння штанів (жінки), тобто гріхів, м?яко кажучи, другорядних, якщо взагалі гріхів. Чи не провина в цьому почасти численних ?посібників? для підготовки до сповіді з переліками гріхів? Адже Богу потрібен не звіт про кожний неправильний крок, а поворот на путь, що веде у вірному напрямку. А якщо дійсно згрішиш, а не пчихнеш не в ту сторону, то не забудеш гріха, поки не зживеш його покаянням.