Різдво Христове… Таке приємне, родинне свято. Запах ялинки, клопіт про подарунки, святвечір… Чи завжди пам’ятаємо, що справжня ціль свята — сьогоднішня зустріч Бога і людини? Син Божий став Сином людським, для того щоб і ми ставали синами Божими.

Святкуючи Різдво Христове, ми сповіщаємо тайну пришестя Бога у плоті. Святкування Різдва, як і будь-якого християнського свята, — це спосіб подолати розрив у просторі та часі між сьогоднішньою людиною та спасенною подією з минулого. Спасіння, яке Бог здійснив колись у минулому, і сьогодні живе й дієве, якщо тільки і в нашому житті відбувається та сама зустріч, на яку відповідаємо вірою.

Ми не тільки згадуємо події минулого, що сталися дві тисячі років тому. Справжня мета святкування — сьогоднішня зустріч нас із Богом. Ми не відправляємося у минуле і не переносимо минуле у теперішнє. Подія Різдва Христового, як і усі події земного життя Ісуса Христа, відбулися одного разу і назавжди, і немає ані сенсу, ані потреби їх якимось чином “повторювати”. Це й неможливе. Проте, як висловився свого часу німецький священик-поет Ангелус Сілезіус, “Христос міг би народжуватися у Віфлеємі скільки завгодно разів, але якщо Він не народиться у тобі — ти загинув навіки”.

Подія, з якої почалися видимі дії втіленого Бога у людському світі, відходить у минуле, проте реальність, яка відкрилася через це, залишається назавжди. Божі обітниці даються навіки. І є спосіб, через якій ця нова реальність передається кожному новому поколінню: це літургія Церкви. Через спільне богослужіння та прийняття таїнства Тіла і Крові Христових і сьогодні ми можемо у повноті прийняти Божий дар спасіння та відповісти на покликання до Царства Божого вірою і любов’ю.

Купання Христа Саломією. Фреска ХІІ ст. з Каппадокії, Туреччина

Тайна пришестя Бога у плоті — це водночас обітниця і гарантія того, чого християни ще чекають: що Бог стане “усім в усьому”, і що усе людство прийде до єднання з Богом. В Ісусі Христі Творець став творінням, Вічний став смертним, Всесильний став немічним — для того щоб ми могли стати синами Божими. У п’ятому столітті святитель Лев Великий так тлумачив про спасенну силу Різдва для сучасної йому спільноти римських християн: “У Христі милосердя Боже сходить до грішників, істина — до тих, що помиляються, життя — до мертвих, тому що Слово, спів-вічне та рівне Отцю у єдності свого Божества, приймає нашу смиренну природу, і сам Бог, народжений від Бога, народжується Людиною від людини”.

Церковні піснеспіви, що лунають під час різдвяних богослужінь, підкреслюють актуальність свята для кожного покоління: “Наблизився час нашого спасіння… Христос-чоловіколюбець приходить спасти створену Ним людину”, “Оновлюється творіння, і Бог стає людиною: залишається, ким був (тобто Богом), приймає те, чим не був (людське єство)…”

Що ж для нас, людей третього тисячоліття, значить Різдво Христове? Що говорить сучасному світу свято народження втіленого Сина Божого?

Різдво Христове. Китайська православна ікона.

Радість Різдва Христового — це радість для всіх. Ангел Господній, що, за розповіддю євангеліста Луки, з’явився пастирям на полі біля Віфлеєму, сказав: “Я благовішу вам радість велику, що буде усім людям”. Ніхто не позбавлений Божої любові, адресат якої — усе людство. Як писав той самий святий Лев Великий, “ніхто не виключений з участі у цій радості, причина якої для усіх єдина, тому що Господь наш, який зруйнував гріх і смерть, оскільки не знайшов жодного безневинного, прийшов спасти усіх людей. Нехай радіє святий, бо близько до нього дарування переможної пальмової гілки; нехай радіє грішник, бо послане йому прощення; нехай оживе язичник, бо і він покликаний до життя”.

Як ці слова перекликаються зі словами святителя Іоанна Золотоустого, що виголошуються у кожному храмі на нічній Пасхальній відправі: “Увійдіть усі в радість Господа свого; і перші і останні, прийміть однаково нагороду!.. Господня трапеза готова – розкошуйте всі!.. Нехай ніхто не нарікає на вбогість, бо царювання вселюдне настало. Нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу всім засіяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо смерть Спасителя нас визволила”.

Ми, християни, нікого не примушуємо святкувати разом з нами на богослужіннях, але водночас і не можемо “приватизувати” Різдво та позбавити інших цієї радості. І сьогодні ми сповіщаємо усім світлу надію на спасіння, що відкрилося у народженому Ісусі Христі. Серед нас багато людей, які жадають сенсу, живуть у очікуванні чогось, що більше за нас. Увесь світ не може вмістити Бога — але одного разу його вмістили віфлеємські ясла, і може вмістити будь-яке чисте людське серце. Радість про це і сповіщають світу християни, які самі живуть із досвідом цього факту.

Віфлеєм. Тут народився Ісус Христос

Бог прийшов до нас у Сині-Еммануїлі, що буквально перекладається “Бог-із-нами”, і ніколи Він не може й не повинен ставати “Богом-проти-інших”, як зазначив нещодавно один мій знайомий італійський монах. Християнське Різдво — справжнє свято для всіх, здатне часом породити навіть у найчерствішому серці “тиху радість, яка може тільки сміятися та радіти, мов дитя”.

І сьогодні Різдво Христове здатне принести новий вимір радості для самої глибині нашого життя, яке часто сповнене страждань та овіяне сутінками відсутності сенсу. Ця радість і є запорукою того, щоб ми, а разом із нами і світ навколо, ставали більш людяними, цінували та поважали інших, поглиблювали стосунки із ближніми, могли словами та вчинками нести світу те світло й красу, що глибокої ночі засяяли у Віфлеємі…

Прот. Андрій Дудченко