19 січня — свято Богоявлення, Хрещення Господнього, або Водохреща, одне з найголовніших у Православній Церкві. Цього дня молитовно згадується подія хрещення Ісуса Христа у Йордані від Іоанна Хрестителя та освячується вода. Ця Богоявленська, або Хрещенська вода називається також “великою Агіасмою” – тобто великою святинею. Її зберігають протягом року та використовують для пиття та освячення житла та будь-яких речей.

За свідченням Євангелія від Матфея, коли Ісус після хрещення виходив з вод Йордану, “відкрилися Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, який сходив, як голуб, та спускався на Ісуса. І ось, голос з небес, який говорив: Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління”.

Ця дивовижна подія зветься Богоявленням. Син Божий стояв у водах Йордану, Його Отець промовляв із небес, а Дух Божий спускався у вигляді голуба — вперше в історії Бог явно відкрив Себе людям як Свята Трійця. Раніше, до втілення Сина Божого, на Трійцю вказували тільки образи та аналогії, одне з яких — явлення Бога Аврааму під дубом Мамврійським у вигляді трьох путників-ангелів. Тоді до Авраама говорив тільки один з путників, який, за тлумаченням отців Церкви, і був Сином Божим, решта ж двоє Його супутників були ангелами, які прообразували собою Отця й Духа. Тепер же Бог явно відкрив Себе через дію усіх трьох осіб Трійці — Отця, Сина і Духа.

Зрозуміло, що Ісус Христос ― Син Божий ― не мав потреби у хрещенні, бо не мав ніякого гріха. Він робить це заради нас і нашого спасіння. “Незабаром побачиш і Ісуса, Який очищується в Йордані ― моє очищення, або, краще сказати, Того, Хто через це очищення робить чистими води”,― говорить святитель Григорій Богослов. Тому це свято, як і кожне свято церковного року, безпосередньо стосується нас і нашого сучасного життя. Тільки треба святкувати його вірно. “Головне у святі ― це пам’ять про Бога”,― повчає нас св. Григорій Богослов. Співучасть у спасительних таємницях Христових є святкуванням нашого спасіння. Найкращий спосіб пережити це — вести праведний спосіб життя.

Паломники у водах Йордану.

Свята вода

На Богоявлення освячується вода — один з найдавніших релігійних символів. Її зустрічаємо у першому ж рядку Біблії. Водою називається неоформлена матерія на самому початку творіння: після того як Бог створив “небо і землю”, “Дух Божий ширяв над водою”. Саме з води, за розповіддю Біблії, виникають перші живі істоти: риби й плазуни. У житті людини, створеної “з праху земного”, вода теж відіграє ключову роль.

Людина — частина цього світу. Душею ми належимо до світу небесного, духовного, а тілом — до матеріального світу, у якому така важлива вода, яка присутня скрізь, де зустрічаємо будь-який прояв життя. Тому перший аспект релігійної символіки води — це життєдайна основа світу.

Але вода може стати й загрозою, стихією, яка руйнує і знищує. Таємнича чорна глибина води може вбити та стерти з лиця землі міста й цивілізації, стати символом ірраціональної та некерованої стихії. Перша людська цивілізація загинула у водах потопу. Такий спосіб обрав Бог, щоб знищити світ, у якому зло стало цілком переважати над добром. Чи це не ознака того, що, коли людина чинить зло, сам світ, створений Богом для того щоб існувати у гармонії з людиною, бунтує проти свого “підкорювача”? Християни вірують, що гріхопадіння перших людей зашкодило не тільки людині, а й внесло дисбаланс в усе світобуття: спосіб відносин людей одне з одним та зі світом став іншим, не таким, яким задумав його Бог. І тепер вода, що була життєдайною основою, стає стихією, що несе смерть.

Проте, ставши руйнівною, вода як символ набуває ще одного виміру: вона очищує. Води потопу, за повелінням Божим, очистили світ від тотального засилля гріха. Чистота, відродження й оновлення — третій аспект символіки води у біблійній культурі. Вода змиває бруд, очищує тіло, одяг і житло. Ця символіка води, заснована на її природних властивостях, пронизує усю Біблію.

Вода як початок життя, як символ суду й смерті, як засіб очищення — ці три виміри води як релігійного символу пов’язані з трьома основними акцентами християнської віри: творіння, гріхопадіння, спасіння. Увесь світ, вода як його частина і людина як його “вінець” – створені Богом добрими, “благими” за своєю сутністю. Але та сама матерія, “добра” у своїй основі, послужила засобом гріхопадіння людини, що привело нас до рабства гріху й смерті. Проте у Христі — втіленому Бозі — та Його владою матерія знову може стати символом Божої присутності та Його слави, стати матерією таїнства, що поєднує людину з Богом.

На Водохреща звершується так зване велике очищення води. Молитви, які читаються за цією службою, – це торжество хвали й подяки, звернене до Бога від усього світу. Надто вузько розглядати освячення води як “сакрализацію” певної кількості речовини. З молитов, що читаються при освяченні, видно, що задум авторів, які їх склали багато століть тому, був у тому, щоби повернути воді здатність стати явленням та присутністю сили й любові Божої у цьому світі, що пав через гріх, але є викуплений Самим Богом.

Подячні слова молитви великого освячення води роблять нас свідками творіння, повертають нас до самих витоків життя. А здатна дякувати, людина стає вільною по відношенню як до Бога, так і до світа.

“Яви цю воду джерелом нетління, даром освячення, оставленням гріхів, зціленням недугів, загибеллю для демонів, неприступну для ворожих сил, сповнену ангельської сили”, – молиться священик. Будь-яке освячення, яке здійснюється церквою, ніколи не є видимим, “фізичним” чудом, яке можна було б “перевірити” чи “довести”. Чи можна провести якісь лабораторні дослідження чи аналізи, які б “довели” якісь зміни у речовині, чи не можна таке зробити — не має турбувати віруючих. Навіть можна сказати, що очікування чи пошуки таких “змін” часто розцінювалися церквою як богохульство й гріх. Бо не для того явився Христос, щоб “природну речовину” замінити якоюсь “надприродною”, чи “освяченою”. Син Божий втілився для того, щоб відкрити нам путь до поєднання з Богом. І Він повертає матерії її початкову властивість: бути засобом такого єднання. Таким чином, вода великого освячення є святою — тобто стає місцем присутності і засобом дії Христа і Святого Духа.

Нарешті, варто додати, що вода освячується не для того, щоб роками зберігатися десь на полиці. Її слід використовувати: наприклад, пити потрохи щодня натщесерце, чи під час хвороби чи випробувань, щоб вода ця могла являти собою те, для чого вона призначена: бути засобом спасіння, очищенням тіла й духу… Нарешті, бути тим, до чого покликана уся матерія: шляхом до останньої цілі — цілковитого поєднання з Богом.

Протоієрей Андрій Дудченко