Настав Великий піст – час, коли багато православних згадують про те, що вони християни, а раз так – ідуть до сповіді. Навантаження на священиків у ці дні, як правило, зростає колосально й особливо збільшується на Страсній седмиці. Чого тільки не доводиться вислухувати духовенству в ці дні!
Для одних сповідь – проста формальність, вони знають, що раз на рік її треба проходити, і не надто переймаються тим, щоб покаяння виражалося в самому житті, а не тільки в словах. ?Пробитися? до душі таких людей буває дуже важко. Людина впевнена, що робить все правильно, ?як належить?, а виходить, і благовоління Бога їй як би ?гарантоване?. Такі, що сповідаються найчастіше промовляють шаблонний набір фраз: ?грішна всім: словом, ділом, помислом?, а як почнеш розпитувати докладніше, то виявляється, що ніяких реальних гріхів за собою людина не бачить. А якщо й називає щось, то починає з порушення посту, сидіння перед телевізором, використання косметики чи носіння штанів (жінки), тобто гріхів, м?яко кажучи, другорядних, якщо взагалі гріхів. Чи не провина в цьому почасти численних ?посібників? для підготовки до сповіді з переліками гріхів? Адже Богу потрібен не звіт про кожний неправильний крок, а поворот на путь, що веде у вірному напрямку. А якщо дійсно згрішиш, а не пчихнеш не в ту сторону, то не забудеш гріха, поки не зживеш його покаянням.
Continue reading →
