27 вересня Православна Церква відзначає одне з дванадцяти головних церковних свят – Воздвиження Хреста Господнього. Святкову всеношну із чином Воздвиження Хреста напередодні ввечері та Божественну літургію у самий день свята у Спасо-Преображенському соборі очолив митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр у співслужінні кліриків храму.
На це свято з вівтаря було винесено хрест із часточкою Животворчого древа Хреста Господнього – подарунок нашому собору від блаженноспочилого Митрополита Володимира.
Богослужіння транслювалося наживо на нашому сайті та на національному телеканалі “Перший Ukraine”.
(Відео буде доступне для перегляду після обробки на сервері)
Після Розп’яття, Воскресіння та Вознесіння Ісуса Христа св. Хрест, що був знаряддям страти Спасителя, було втрачено. Після зруйнування Єрусалима римським військом у 70 році місця, пов’язані з земним життям Господа Ісуса, опинилися у забутті, на деяких було побудовано язичницькі храми.
Знайдено святий Хрест було за царювання св. рівноапостольного імператора Костянтина Великого. Як повідомляють церковні історики 4-го століття, мати Костянтина, рівноапостольна Олена, на прохання свого сина відправилася до Єрусалима, щоб віднайти місця, пов’язані з подіями земного життя Ісуса Христа, а також чесний Хрест, чудесне явлення якого стало для Костянтина знаменням перемоги над супротивником.
За найдавнішою версією передання про знайдення св. Хреста, він перебував під язичницьким святилищем Афродіти. Коли святилище було зруйновано, знайшли три хреста, а також табличку з написом з Хреста Ісусового та цвяхи. Для того щоб дізнатися, на котрому з хрестів був розп’ятий Господь, єрусалимський єпископ Макарій запропонував почергово прикласти кожен з хрестів до тяжкохворої жінки. Коли та зцілилася після того, як доторкнулася до одного з хрестів, стало зрозуміло, що це є Хрест Господній, і тоді єпископ Макарій підняв (воздвиг) св. Хрест, щоб усі його бачили. Це сталося у 325 чи 326 році.
Після знайдення св. Хреста імператор Костянтин почав будівництво декількох храмів на Святій землі. Близько 335 року було освячено зведену безпосередньо біля Голгофи та печери Гробу Господнього велику базиліку (Мартиріум). День освячення Мартиріуму, а також ротонди Воскресіння (Гробу Господнього) та інших будівель на місцях Розп’яття та Воскресіння Спасителя 13 чи 14 вересня став відзначатися щороку із великою урочистістю, а спомин про знайдення св. Хреста увійшов до святкування на честь Освячення храму. Наприкінці 4-го століття в Єрусалимській церкві це свято стало одним з трьох найбільших християнських свят після Пасхи та Богоявлення. Згодом, через декілька століть, спомин про Воздвиження Хреста вийшов на перший рівень, витіснивши свято Освячення храму.
Починаючи з 5-го століття відомо про церемонію підняття Хреста для огляду усіма вірянами – чин Воздвиження – як частину святкування. Він відправляється наприкінці всеношної після винесення Хреста. Єпископ схиляється із Хрестом до землі, а потім повільно підіймає його високо вгору, і потім осіняє Хрестом – і так робиться на чотири сторони світу.
