Загальний вид на храм з висоти пташиного польоту
В храмі Преображення Господнього на київському жилому масиві Теремки-2 з середини жовтня почалися регулярні богослужіння українською мовою. З благословення настоятеля храму вікарія Київської єпархії єпископа Олександра (Драбинко) українські літургії правитимуться щосуботи.
?Дехто каже, що нібито у Московському Патріархаті забороняють правити богослужіння українською мовою. Це ? брехня?, ? сказав на проповіді після літургії священик Андрій Дудченко. Він додав, що Предстоятель УПЦ митрополит Володимир (Сабодан) вже понад 10 років дозволяє правити українською у тих храмах, де того бажає більшість громади.
Втім, хоча благословення митрополита Володимира на служіння українською мовою давно існує, в УПЦ досі не видали жодного перекладу богослужбових текстів. Тому духовенство та хор Преображенського храму вимушені користуватися перекладами, що існують у інших православних конфесіях. За основу було взято нове видання Служебнику УПЦ в США, що під юрисдикцією Вселенського патріархату, каже отець Андрій.
Регент хору Богдан Пліш розповів, що репертуар для української літургії був складений із різних частин. Знаходили переклади у різних джерелах, частково перекладали власноруч. Значна частина репертуару була перекладена архієпископом Іонафаном (Єлецьких).
Служіння українською мовою ? давно назріле питання для УПЦ, вважає о.Андрій Дудченко. Відсутність до останнього часу у Києві храму УПЦ, де правили б українською, він пояснює тім, що існуючі громади УПЦ цілком задовольняє церковнослов?янська мова. ?Коли пару років тому на єпархіальних зборах Блаженнішому [Володимиру] поставили питання, чому в Києві немає церкви, де б правили українською, він відповів: збирайте громаду, яка б цього бажала?, ? додав отець Андрій.
Слава Богу з”явилась можливість в МП відправляти Літургію в Україні українською.Не дивно звучить? Дивно і дуже дивно. Але на все воля Божа.Українці дуже покірний народ – народ Божий, терплячий, вдячний. І хоч цей народ у минулому завойовували і нищили, османи, поляки,росіяни але він житиме вічно і говоритиме своєю рідною – українською і подавай Боже молитиметься нею у Храмах Божих на своїй землі. Церковнославянська мова – прекрасна, дорога віруючим мова, але вона існує лише у церкві. Але такою ж прекрасною є українська мова, яку не спотворив ні звичний побут ані все мирське, вона чиста і мелодійна.Міжнародна лінгвістика поставила її на третьому місці після італійської за мелодійністю й милозвучністю. Цінуймо своє, бо мова жива допоки нею говорять. І не втрачаймо прягнення до спасіння, бо лише тоді ми здобудемо те на що сподіваємося, чого прагнемо, особливо якщо то корисно для багатьох людей, для народу.
Митрополиту Володимиру сердечна й щира, велика подяка за втілення заповіді Христової, який давши своїм апостолам у П`ятидесятницю Духа Святого -обдарував їх знанням мов різних народів,так що ті дивувалися чуючи своєю мовою Слово спасіння з уст Його божественних учеників.
Дійсно граний храм!
Лише зробіть ще крок до правди – й розкажіть, що храм-то будувався вашими сусідами – громадою Бориса і Гліба УАПЦ, а потім його “забрали”.
Прикро трохи, та хай ВСЕ буде на прославу Господа Ісуса Христа!
І сусіди віддали його мирно, зоч і нелегко було віддати те, що будували..
Хай Бог усіх благословляє!
Шановний Андрію,
Ми не приховуємо, що коли почалося будівництво храму, ним опікувалася автокефальна парафія церкви Бориса і Гліба, що розташована поруч. Будував храм “Ліко-Холдинг” під керівництвом Ігоря Володимировича Лисова. Будівельні та оздоблювані роботи велися і ведуться коштом “Ліко-Холдингу”. У 2010 році Ігор Володимирович прийшов до УПЦ. Разом із ним перейшла і частина парафіяльної громади. Тож, не можна казати, що хтось у когось храм “відібрав”: парафія розділилася на дві, і одна прийшла до УПЦ, разом із тим, хто збудував цей храм, інша залишилася автокефальною.
Між парафіями, дякувати Богові, ніколи не було ворожнечі, тим більше між священиками. Дякувати Богові.
З повагою,
священик Андрій