?В служінні Богу ? вся моя радість, все моє життя, бо глибока моя віра?, – такі слова писав архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) своєму сину Михаїлу у 1943 році. Позаду ? роки ув?язнень та заслань, хірургічної праці фактично у польових умовах. Безцінний досвід втілився в ?Нарисах гнійної хірургії?. За цю працю святитель-хірург незабаром отримає Сталінську премію. Безпрецедентне явище: у безбожній країні лікар в архієрейському облаченні виступає з професійними доповідями.

Валентин Феліксович (так в миру звали святителя) закінчив медичний факультет Київського університету. Навчався живопису, захоплювався ідеями Льва Толстого. Втім, найбільше враження на юнака оказали слова з Євангелія ?жнив багато, а працівників мало?. ?У мене буквально здригнулося серце, – пригадував пізніше святитель, – я мовчки скликнув: О Господи! Невже у Тебе мало працівників?!? Жнива ж Христові у радянській країні були щиро политі сльозами та кров?ю християн?

Талановитий лікар рано овдовів, залишившись з чотирма дітьми. У часи найбільш жорстоких переслідувань Церкви приймає священний сан. В один з перших днів лютого 1921 року Войно-Ясенецький з?явився у коридорі лікарні у священицькій рясі з великим хрестом на груді. Ніхто у відділенні не посмів задати питань, що не стосувалися лікарняних справ. Тільки асистенту, який звернувся до нього по імені та по батькові, відповів глухуватим, спокійним голосом, що Валентина Феліксовича більше немає, а є отець Валентин. Надіти рясу в ті часи, коли на стінах вішали плакати ?Піп, поміщик та білий генерал ? зліші вороги Радяньскої влади?, міг або божевільний, або безмежно смілива людина. Божевільним Войно-Ясенецький аж ніяк не був. Різкий та гарячий по природі, священик-хірург не боявся викривати неправду та боротися з нею. ?При виді карнавалів, що знущалися з Господа нашого Ісуса Христа, моє серце голосно кричало: “Не можу мовчати”. Я відчував, що мій обов?язок ? захищати проповіддю скривдженого Спасителя нашого?, – пригадував він пізніше.

Святитель Лука закінчив свій земний шлях у 1961 році на Симферопольській кафедрі у сані архієпископа. На той час був удостоєний вищих церковних та світських нагород. Втім, найвищу нагороду отримав від Самого Христа: Бог прославив його нетлінням святих мощей, явно показавши через це святість подвижника. 1995 року Кримська єпархія причислила сповідника Луку до чину святих.

Частка мощей святителя Луки (Войно-Ясенецького) буде принесена до Спасо-Преображенського храму у неділю, 13 лютого, Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром. Святиня залишиться у храмі на постійне перебування.